Ігор Прокопів: «Наша мета – стати повноцінним європейським оператором ГТС»

‒ Ігоре Богдановичу, вже більше як півтора року ви очолюєте ПАТ «УКРТРАНСГАЗ». Розкажіть, будь ласка, коротко про основну діяльність Укртрансгазу і його здобутки протягом цього часу.

‒ Насамперед хочу наголосити на тому, що вже позаду непростий 2015 рік. Він був таким як для всієї держави в цілому, так і для нашого Товариства зокрема. Зараз на стадії завершення опалювальний сезон – до 15 квітня залишилось не так далеко. Ми його закінчуємо, і я маю надію, що зробимо це успішно, принаймні всі передумови для цього є.

Коротенько хотілось би зупинитись на питанні, що таке газотранспортна система (ГТС) України. Передусім це колектив – майже 21 тис. працівників. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» нині є найбільшою компанією України у сфері послуг і, звичайно, має великі виробничі потужності.

Що таке потужність ГТС? Це можливість прийняти певну кількість газу на вході в газотранспортну систему і обсяг газу, який ми можемо видати з ГТС на виході. Потужність наша на вході – 302,1 млрд м3, з них 21,0 млрд м3 з боку Європи, на виході – 178,5 млрд м3.

На сьогодні 21 млрд м3 природного газу з Європи є якраз отими реверсними поставками, які дають нам можливість диверсифікації.

Протяжність газопроводів 38 тис. км, причому частина з них знаходиться нині на непідконтрольних Україні територіях у Донецькій та Луганській областях і в Криму. Є 12 підземних газосховищ із загальним об’ємом зберігання 31,0 млрд м3 природного газу. Одне з них ‒ Вергунське ‒ також залишилося за так званим периметром, у Донецькій обл., загальним об’ємом 0,4 млрд м3 газу.

У 2014 році було проведено оцінювання вартості наших основних засобів, і з 1 січня 2015 року балансова вартість основних засобів ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» становить 355,715 млрд грн.

Основні завдання Укртрансгазу – це два основні напрямки: транспортування газу в Європу і забезпечення газом населення та промисловості України. Стосовно транспортування газу, то наші відносини з росіянами бажають бути кращими. Політика Газпрому нині є такою ‒ будь-яким шляхом знівелювати Україну і її газотранспортну систему. Це дуже чітко видно з цифр: у 2013 році ми протранспортували для споживачів Європи 86,1 млрд м3 газу, у 2014 – вже 62,2 млрд м3. Росіяни з усіх сил намагались обмежити наш транспортний коридор, але їхня політика ні до чого доброго не привела.

Позиція України на європейському газовому ринку і діяльність нашого підприємства довели, що не так просто замінити український газотранспортний коридор, і вже у 2015 році ми мали збільшення обсягів транспортування майже на 5 млрд м3, тобто 67,1 млрд м3. Це нас тішить. І зараз ми практично йдемо на рівні 2015 року. Свого часу Газпром саботував виконання заявок перед Європою і за це поніс доволі серйозні штрафні санкції. Тому вони зараз більш-менш лояльно себе ведуть. До того ж провалилися їхні плани по «Південному потоку», тобто робота Нафтогазу, Укртрансгазу і європейської спільноти дала свої результати.

 

‒ Сьогодні, коли добігає кінця опалювальний сезон, актуальним залишається рівень газоспоживання в Україні? Що стало причиною його скорочення і які перспективи цього процесу у нашій державі? 

‒ Стосовно газоспоживання Україною, то ми бачимо чітку тенденцію на скорочення споживання природного газу. Якщо у 2013 році Україна споживала 50,4 млрд м3, у 2014 – 42,6 млрд м3, то у 2015 – 34,4 млрд м3 природного газу. З чим це пов’язано, чим це викликано? Зрозуміло, що падіння ВВП і, звичайно, економія природного газу населенням України. З одного боку, падіння ВВП – це не зовсім втішні результати, але стосовно газоспоживання Україною, то дуже наочним у цьому плані є порівняння з поляками, нашими сусідами. Чисельність населення Польщі нині є на рівні 37 млн, українців є трохи більше ‒ 40 млн чол. ВВП у них більше у 2,5‒3 рази ніж в Україні, але газу вони споживають всього 16 млрд м3 за рік. Тому панікувати з цього приводу не потрібно. Нам як транспортерам хотілося б транспортувати трохи більше газу, бо це наша робота. Але щодо економіки держави в цілому, то це добрі тенденції.

Стосовно питання енергонезалежності нашої держави. Ще залишилося буквально два тижні часу і Україна вперше за історію своєї незалежності проходить опалювальний сезон без закупівлі російського газу. Раніше Україна не могла обходитися без російського газу. На це завжди було кілька причин. Причина перша – було більшим споживання, більшими подобові навантаження і без газу з труби нам було важко обходитись. По-друге, чимале споживання потребувало великого закачування у ПСГ, і значних обсягів газу для споживачів.

Як нам вдалося вийти з цієї ситуації в опалювальний сезон 2015‒2016 рр.? По-перше, було достатньо закачано газу в підземні газосховища, і ми вийдемо за останні п’ять років з найбільшим залишком ‒ більше 9 млрд м3 природного газу зберігатиметься по закінченні опалювального сезону в наших ПСГ. І по-друге, це диверсифікація. Нам вдалося збільшити потужність реверсного маршруту зі Словаччини з 8 млрд м3 на рік до 15 млрд м3, або до 40 млн м3 на добу, а також використання інших потоків. Це дало можливість диверсифікації і практичної незалежності від Росії під час опалювального сезону.

Диверсифікація в цифрах має такий вигляд: у 2013 році ЄС поставляв нам 8 % природного газу від загального обсягу, 92 % брали з Російської Федерації. У 2015 році вже 63 % в нашому енергетичному балансі це ‒ Європа, і 37 % ‒ Росія. Тому наочно видно роботу, що була проведена, і до чого вона привела.

 

‒ Газотранспортна система України – це великий і складний механізм, що потребує значних фінансових затрат на обслуговування та гідне функціонування в умовах європейського газового ринку. Як Товариство справляється з цим в умовах скорочення обсягів транспортування?

‒ Найбільшою статтею наших витрат є газ на виробничо-технологічні потреби. У нас є фінансовий план, згідно з яким розроблено бюджети для всіх управлінь магістральних газопроводів. І першою статтею там стоїть використання газу для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) підприємства.

За два останні роки ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» проведено колосальну роботу, і спостерігається чітка тенденція: якщо у 2013 році спожили 24 млрд м3 природного газу для ВТВ, то у 2014 році – на 1,8 млрд м3 менше, а в 2015 – менше ніж 1,5 млрд м3 – 1 475 млрд м3 В грошах це дуже наочно видно. Економічний ефект від різниці між плановими та фактичними витратами газу у 2015 році склав 2,2 млрд грн.

Чим це викликано? По-перше, тотальна економія газу для власних потреб – це енергозберігаючі технології, чіткий підхід до режимної роботи, боротьба з витоками. В кожному управлінні магістральних газопроводів є чітка відповідальність персоналу і керівництва. Ми плануємо у цьому році або поліпшити наші показники, або принаймні не вийти за межі минулорічних. Тому що це наша найбільша стаття витрат.

Що ще дало змогу нам вийти на такі показники? Це перехід на електроприводні газоперекачувальні агрегати на компресорних станціях, ми не спалюємо газ у газотурбінних установках, а використовуємо для роботи ГТС більш дешеву вітчизняну електроенергію. У 2014 році ми зекономили на переході на електроприводні ГПА 32 млн грн, а в 2015 році – вже 216 млн грн.

З 1 грудня 2015 року Укртрансгаз став незалежним оператором газотранспортної системи України. Це історична подія, це довгий шлях, і він до кінця ще не завершений.

Що це означає? Українську газотранспортну систему розглядали як частинку труби, яка з’єднує Росію і Європу. Так воно колись і було в Радянському Союзі. Так було задумано, і саме так збудовано. Нині наша мета – стати оператором ГТС, повноцінним, європейським, який контактує з усіма сусідами-операторами, має паритетні права, обов’язки і функціонує як незалежна енергетична компанія.

Непросто йде цей процес, але розроблено і впроваджуються кодекси ГТС та підземних газосховищ. Вже є взаємодія з європейськими операторами. Підписано угоду про операторство з угорською стороною, йде робота з впровадження в будівництво інтерконектора, тобто з’єднувального газопроводу між Україною і Польщею – «Дроздовичі – Германовичі», створено умови для диверсифікації приватних трейдерів. Тут теж ми бачимо чітку тенденцію до збільшення: якщо у 2015 році було тільки чотири незалежних приватних газотрейдери, які постачали газ в Україну з боку Європи, то сьогодні їх вже ‒ 16.

Це кропітка робота. Ми розуміємо, що на це потрібен час і великі зусилля. Наші сусіди-поляки і їхня компанія GAZ-SYSTEM S.A. під час впровадження у європейський ринок за рік зі своїм регулятором, таким як у нас НКРЕ КП, мали більше ста поправок до законів і до норм для того, аби вишліфувати цю систему.

Ми теж зараз плідно співпрацюємо з НКРЕ КП. Не все йде просто, але, я вважаю,  конструктивно і це дає свої результати.

Звичайно, основою нашої роботи є прозорість, цього вимагає Європейська комісія, наші європейські партнери. Тому щоденна звітність про роботу ГТС України з європейськими партнерами публікується на платформі Entsog та на офіційному сайті Укртрансгазу. У нас розроблено власну платформу прозорості, і ми проводимо щомісячне інформування громадськості про якість природного газу на своєму сайті.

 

‒ Ігоре Богдановичу, за результатами фінансової звітності по  ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» 2015 рік був доволі успішним. Які механізми задіювалися для цього і що вдалося зробити за цей час?

‒ Що дає наша робота для держави, суспільства і для компанії? Насамперед, більше 2 млрд дол Україна отримала у валютну скарбничку за газотранспортну роботу у 2015 році. Щодо контракту із НАК «Нафтогаз України» ‒ то дохід ми отримуємо тільки в частині тарифу, який затвердила НКРЕ КП, все решту залишається в Нафтогазі для покриття їхнього дефіциту. Але і наша праця, і робота над тарифами вирівняла діяльність Товариства, тому що ми живемо за рахунок тарифу, і це ‒ наша основа.

Дохідну частину нам вдалося збільшити порівняно з 2014 роком майже на 11 млрд грн. Якщо у 2014 році наш дохід становив 14,3 млрд грн, то в 2015 – 25,2 млрд грн.

Що це дало в результаті? Передусім це збільшення ремонтних робіт на об’єктах ГТС. Наша ГТС експлуатується вже більше 40 років. Ми вважаємо, що вона ще має запасу 40 років роботи за умови нормальної експлуатації і проведення своєчасних капітальних ремонтів. Тому необхідність капітальних інвестицій дуже важлива, й ігнорувати цей чинник ніяк не можна. Ми збільшили обсяг інвестицій на ремонти з 0,8 млрд грн в 2014 році до 1,7 млрд грн в 2015 році. Звісно, акцентувалося на капітальних інвестиціях. Якщо капітальні інвестиції в 2014 році були всього 0,5 млрд грн, то у 2015 – 1,2 млрд грн, тобто на 700 млн грн більше.

Ми виконали всі наші заплановані капітальні видатки. Найпростіше – це техніка. У нас є майже 5 тис. од. техніки, середній вік якої більше 20-ти років. Ми списали 280 од. техніки і придбали 160 од. техніки у 2015 році. За такої системи, яка має більше 40 років, треба бути у всеозброєнні, бути готовими у будь-який момент виїхати на ліквідацію аварійної ситуації тощо. Ми купили більше 25 од. спецтехніки – це екскаватори англійського виробництва, аварійних багатофункціональних машин на базі КРАЗ-Рено – 11 од., 70 од. повнопривідних дизельних пікапів «Мазда» і 54 автобуси. Ми оновили парк, провели техогляди (техогляд проводимо два рази в рік – весною і осінню) і готові до випробувань.

 

‒ Як нині в Укртрансгазу складаються стосунки з кредиторами?

‒ Непросту ситуацію ми застали у 2014 році з кредитним портфелем і з тими банками, які нас обслуговували. Був банк «Надра», який на той момент обслуговував 23 тис. наших працівників, «Дельта», російський «Промінвестбанк», «Альфабанк», «Всеукраїнський банк розвитку». Нам вдалося вийти з цієї ситуації практично без втрат. Сьогодні 68 % наших оборотів кредитного портфеля знаходяться у державному банку України «Укргазбанку». З «Надри» ми вийшли без втрат для колективу, цілком перереєстрували свій зарплатний проект і станом на 1 січня 2016 року позбулися валютних кредитів повністю. Було 70 % кредитних портфелів – 1,7 млрд грн по курсу 8 грн за долар, отож 70 % всіх кредитів наших були валютними. На сьогодні валютних кредитів у нас немає. Є кредитна лінія на 1,4 млрд грн, з них використовуємо 200 млн грн, не більше. Решту акумулюємо як кошти для виконання весняно-літніх робіт з метою підготовки до наступного опалювального сезону.

Я вважаю, що фінансовий стан підприємства є збалансованим, і не має якихось критичних викликів ні валютних, ні взаємозв’язків зі сумнівними банками, ні загроз з боку проплати платежів та ін.

 

‒ Як збільшення дохідної частини по Товариству в цілому позначилося на рівні заробітної плати працівників, на сплаті податків?

‒ Одним з показників роботи підприємства є рівень зарплати наших працівників. Зрозуміло, якщо ми є оператором ГТС України і контактуємо з операторами сусідніх країн, то наші працівники чітко орієнтуються, що отримують ті ж працівники у Польщі, Угорщині чи Словаччині. Ми теж розуміємо, що робота наших працівників є висококваліфікованою, і маємо відстежувати ці тенденції.

Якщо у 2013 році середня зарплата була 7,5 тис. грн, то прогноз на 2016 рік – 11 400 грн. Крім того, є стимулюючий фонд оплати праці – щоквартальна премія, створено комісії з розподілу премій. У нас сьогодні 9 200 грн ‒ середня зарплата по підприємству.

Звичайно, дохідна частина привела і до сплати податків. Це нормально. Адже не має нічого правильнішого ніж платити чесно податки, особливо в час, коли країна воює і потребує цього на сьогоднішній день.

У 2015 році ми сплатили 15 млрд грн до казни держави. Це на 300 млн грн більше, ніж у 2014 році. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» – прибуткове підприємство за результатами роботи у 2015 році. Ми задекларували 10 березня 1 млрд 953 млн грн сплати податку на прибуток за результатами 2015 року. Ми в 2013 році були ще збиткові, в 2014 році вийшли практично на нуль, а в 2015 році майже 2 млрд грн податку на прибуток ми заплатили до державного бюджету.

 

‒ Якщо ми вже торкнулися соціальних питань, то якими суспільними справами живе сьогодні Укртрансгаз?

‒ Треба розуміти, що 21 тисяча працюючих – це є велика суспільна діяльність, велика участь компанії в житті держави. Більше 200 наших працівників перейшли через зону АТО, більше ста працівників там є сьогодні – проходять службу. Компанія надає постійну підтримку і виплатами, і кожного тримаємо на контролі в сенсі надання необхідної допомоги. Є у нас, на жаль, один загиблий – Роман Лагно з УМГ «Львівтрансгаз». На корпоративному волейбольному турнірі було започатковано Кубок за волю до перемоги, присвячений пам’яті Романа Лагна. Він був капітаном волейбольної команди Львівтрансгазу.

У кінці 2014 року Укртрансгаз безоплатно передав Міністерству оборони України 541 радіостанцію Motorola загальною вартістю 7,9 млн грн з метою підвищення боєздатності військових підрозділів Міністерства оборони України.

З жовтня 2014 року ми надали дозвіл на користування та розміщення в оздоровчому комплексі «Ялта» особового складу окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України у кількості 200 осіб на термін до поки не мине потреба.

У квітні 2015 року було безоплатно передано аеропорт «Сєверодонецьк», який знаходився на балансі ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», до сфери управління Луганської обласної державної адміністрації.

Дуже активну позицію займає в цьому плані колектив, профспілки і адміністрація це все підтримує.

До того ж ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» ‒ це компанія з великими традиціями. Раз на два роки ми проводимо спартакіади, цього року також проведемо фестиваль самодіяльної народної творчості серед працівників ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» на базі відпочинку «Карпати» в Яремчі.

Тому сьогодні можна сміливо стверджувати, що колектив Укртрансгазу – це самодостатній трудовий колектив з усталеними і славними традиціями. Нам вдалося це зберегти, і ми цим дорожимо.

 

‒ Щиро вдячні вам, Ігоре Богдановичу, за відверте інтерв’ю. Хай всі намічені плани реалізуються вчасно і в повному обсязі. Дякуємо!

 


Поділитися