Ігор Прокопів: “Україна повинна мати партнерів, які забезпечать належне завантаження газотранспортної системи”
У кінці минулого тижня для оператора газотранспортної системи України відбулася важлива подія – було підписано меморандум з операторами ГТС Румунії, Греції та Болгарії зі створення газотранспортного коридору, який буде працювати в двох напрямках. Якщо проект вдасться, Україна отримає доступ в південному напрямку, що стане певною підмогою в контексті відносин з Газпромом.
Як це позначається на роботі українського газотранспортного оператора знає його глава – Ігор Прокопів. В інтерв'ю НВ Бізнес він розповів про особливості транспортування газу територією України в Європу, основні результати, яких вдалося досягти завдяки започаткуванню нової культури виробництва, а також про те, які перспективи можуть з'явитися в компанії після створення міжнародного консорціуму з управління українською ГТС.
– Вже досить довго доводиться чути про те, що Росія транспортуватиме більше газу через обхідні газопроводи. Чи позначиться це на роботі Укртрансгазу? Якими є виробничі показники за останній час, і взагалі, чи є проблеми з транспортуванням газу територією України?
– Одна з основних наших задач – це надійний транзит російського газу в Європу. Базовими показниками транзитної роботи української газотранспортної системи було 120 млрд куб. м за рік.
У чинному транзитному контракті між Україною та Росією йдеться про гарантоване щорічне прокачування вітчизняною ГТС 110 млрд кубометрів блакитного палива.
Найменший річний обсяг, що суперечить цьому контракту, було зафіксовано у 2014 році – 64 млрд куб. м, у наступному році він становив 67,5 млрд куб. м, і близько 75 млрд куб. м за сприятливих умов ми очікуємо в цьому році. Зараз ми працюємо за добовими заявками, у яких видно, скільки ми повинні отримати і що віддати на західному кордоні. Доволі важке спілкування з росіянами, адже у 2012 році в нас з’явився реверс, сьогодні його потужність 60 млн куб. м на добу. Зрозуміло, росіянам це не подобається, вони почали обмежувати подачу на Європу, вважаючи, що не буде можливості для здійснення реверсу, не буде надлишкового газу. Вони не виконували контракти зі своїми західними партнерами, понесли збитки у вигляді штрафів та зниження репутації серед партнерів. Тому вони зараз намагаються виконувати ті заявки, які є.
Стосовно транспортування газу для споживачів України, то у цьому році ми очікуємо падіння до 28 млрд куб. м. Тобто в цілому наша робота – це ±100 млрд куб. м, враховуючи транзит.
Що це означає? Це два мільярди доларів щорічно поступає у валютну скарбничку держави. Це чистий дохід від реалізації товарів, робіт та послуг Укртрансгазу по плану на 2016 рік – 31,0 млрд. грн. Порівняно з 2014 роком – 14,3 млрд.грн., це зростання більше як у два рази. На сьогодні оператор української газотранспортної системи - це великий платник податку в державі. Якщо у 2014 році ми сплатили совокупно 1,7 млрд.грн, то в планах на 2016 рік вже 6,5 млрд.грн. Ріст більше як у три рази, тобто ми є бюджетоутворюючим підприємством України.
– А що ранiше було iнакше?
– Декілька років підряд Укртрансгаз не мав затвердженого фінансового плану, тому не міг освоювати необхідні капіталовкладення в газотранспортний комплекс. У 2015-2016 роках вперше фінплан було затверджено вчасно, підприємство отримало можливість інвестувати в основні засоби і купувати все необхідне для підтримки виробничих процесів. Наприклад, у 2015 році ми вперше за останніх сім років закупили 156 одиниць нової техніки. Практично впустили свіжу кров для того, аби підвищити ефективність виконання виробничих завдань нашими структурними підрозділами.
Якщо говорити про фінансовий стан, то в 2014 році, на підприємстві була невідповідність тарифів на послуги з транспортування газу. Існував тариф – 82 гривні. Під час проведення інтенсивної роботи з регулятором, керуючись відповідними планово-економічними розрахунками, ми досягли тарифу 296 гривень. Сьогодні він впав до 217 гривні. Причина банальна – нам вдалось зекономити більше газу на власні потреби.
Одним з успіхів компанії, я вважаю, є економія природного газу на власні потреби. Це найбільша наша витратна стаття. У 2014 році НКРЕКП встановило нам норму 2,2 млрд кубів газу при транзиті в 64 млрд.куб.м. Повторюсь, сьогодні ми очікуємо транзит 75 млрд куб. м. В тарифі встановлено норму 1,6 млрд куб. м і в 1,5 млрд куб. м плануємо вкластися, незважаючи на ріст транспортної роботи від запланованої. Якщо від 2,2 відняти 1,5 отримаємо 700 мільйонів кубів економії газу, помножте на 7 і отримаєте близько 5 млрд грн економії фінансових коштів для країни, яка закуповує газ у валюті – це така дуже показова робота Укртрансгазу, щоденна.
– Як вам це вдалося?
– Ми змінили філософію. Газовики переважно завжди вимірюють газ в кубах. І такі вимiри не прив’язані до реальності, до грошей. Ми тисячу разів на день повторювали одну просту фразу: один куб газу – 7 гривень. Коли наші працівники почали множити 100 тис. кубів на 7 гривень – це 700 тисяч гривень і порівнювати з витратами, які йдуть на фонд оплати праці, матеріальне забезпечення – філософія почала змінюватись. Окрім філософії ми реалізували програму дій з енергозбереження, замінили 400 котлів на наших газорозподільних станціях. Поставили нові двоконтурні котли, які забезпечують мінімальне споживання, зробили інвентаризацію кожного метра, який ми опалюємо, посилили лімітну дисципліну. Щодо газоперекачувальних агрегатів, де це було можливо, перейшли на електропривод. Показово, що тільки по електроприводу у 2015 році ми зекономили більше 200 млн грн. Тобто це тотальна економія, тотальний контроль за кожним кубом газу, за кожним кіловатом електроенергії.
– Як це відбилося на ваших фінансових показниках?
– Якщо ми зекономимо на газі 700 млн куб. м при рості транспортної роботи – це 5 млрд грн економії для держави в першу чергу. Друге – це наша економія у видатковій частині. В результаті регулятор знизив нам тариф на транспортування газу, про що я вже казав. Тобто в результаті виграє кінцевий український споживач.
– А навіщо економити, якщо тарифи знижують? Може є сенс тарифи залишити, але більше інвестувати?
– На мою думку, ця ситуація збалансована, економія повинна бути стимулюючою. Іншими словами, чим більше ми зекономимо, тим більше грошей ми зможемо інвестувати в модернізацію виробничих активів. Насправді нам гріх жалітись, тому що НКРЕКП нам затверджує третій рік поспіль програму капітальних ремонтів та інвестицій, все більшу частину коштів залишаючи нам на капремонти і на поточні видатки. Тобто ми вважаємо, що це нормально. Ми економимо – дайте більше грошей на виробничі витрати. Це прийшло не за один день. Це кропітка щоденна робота, це систематичні бюджетні наради, програми заходів економії енергетичних ресурсів, посилена лімітна дисципліна, тотальний контроль, рейдові бригади, догани і навіть звільнення. Але результат є.
– Газпром нещодавно робив заяву, що Укртрансгаз нібито порушує контрактні вимоги. Я так розумію, це було більше як тиск на українського оператора?
– Подібні заяви ‒ абсолютно маніпулятивні дії Газпрому. Не складно здогадатись ‒ що російська сторона хоче дискредитувати українську ГТС. Для них це болюче питання. Вони прекрасно розуміють, що держава заробляє $2 млрд, що в Україні одна з кращих газотранспортних мереж, які взагалі існують у світі. Газотранспортний комплекс, який має найбільшу у Європі мережу підземних газосховищ загальною місткістю 31 млрд куб. м, який може у будь-який момент видати на-гора, підняти зі своїх газосховищ на західному кордоні необхідний обсяг газу і виконати заявку за будь-яких умов. Окрім цього, українська ГТС – це мільярд кубів газу в самій трубі. Це також споживчий ринок близько 30 млрд куб. м. Для росіян це дуже незручна ситуація, якщо вони не мають контролю за цією ГТС, саме тому вони постійно намагаються нас в чомусь шантажувати і звинувачувати.
У нас взагалі кінець місяця, балансування між двома системами – це свого роду дуель. Ми повинні виконати максимально чітко заявку, щоб нас не могли звинуватити ні в плюс, ні в мінус. Якщо говорити про серпень місяць, насамперед ці коливання викликані тим, що в літній період, період ремонтів, зупинявся Пiвнічний потік, а заявку на Європу треба виконувати. Росіяни піднімають у такому разі об’єм транзитної заявки – плюс 30-40 мільйонів за добу через Україну. Для того, щоб видати моментально збільшений обсяг на західному кордоні, треба щоб прийшов відповідний об’єм на східному. Росіяни цього не роблять. Вони дають заявку, запізнюються з подачею газу на східному кордоні, але при цьому очікують моментальної видачі на західному західному кордоні. Ми вимушені балансувати власним ресурсом.
Загалом у нас є два варіанти: або ми не виконуємо заявку на західному кордоні, і вони маніпулюють нашим іміджем, або ми виконуємо. Тоді росіяни розуміють, що можна спровокувати ситуацію по-іншому, вони перестають виконувати контрактний тиск. У такому разі ми включаємо в Ромнах станцію і втягуємо газ із РФ. І виконуємо всі наші заявки.
Підсумовуючи сказане, Україна буде мати транспортний коридор, Укртрансгаз буде заробляти гроші, держава буде отримувати валюту в одному-єдиному випадку – якщо споживачі у Європі будуть розуміти, що ми надійна газотранспортна система. Тому ми як партнер повинні бути прозорі, зрозумілі, доступні і прогнозовані.
– Зараз Росія намагається знову відродити Турецький потік та Південний потік, намагається відродити взаємовідносини з Болгарією. Наскільки вони потрібні? Чи є в цьому якийсь економічний сенс?
– Пiвнiчний потiк – це виклик номер один. Приватизація білоруської ГТС Газпромом і збільшення її потужності на третину – це виклик номер два. Пiвнiчний потiк забрав більше 40 млрд куб. м газу. Білоруська ГТС за рахунок збільшення на 30% також забрала 5-6 млрд куб. м газу. Сукупно в нас більше ніж з 110 млрд куб. м транспортна робота впала до 72-75 млрд куб. м. Ми вже несемо ці втрати. Росіяни хотіли би дискредитувати Україну повністю. Їм би хотілось кинути ще одну нитку – Пiвнiчний потiк-2, а також обійти південний напрямок, збудувавши так званий Південний потік. Це велика політична боротьба. Це загроза для України.
Звичайно, ми прораховуємо перспективи свого розвитку, розглядаємо декілька варіантів, які можуть мати місце з 2019 року. Це збереження діючого транзиту, падіння до 30 млрд куб. м газу, якщо би була друга нитка Пiвнiчного потоку і повністю відсутність транзиту через територію України. До цього також треба бути психологічно і економічно готовими. Розуміти, які втрати понесе держава, і які з них повинен зазнати Укртрансгаз, аби ефективно працювати далі. Тому що все одно ми будемо забезпечувати транспортування природного газу для потреб споживачів України.
Налагодження імпортних поставок з Європи показало, що Україна може качати газ не тільки зі сходу на захід, а із заходу на схід. Наразі ми маємо від операторів ГТС суміжних країн доволі цікаві пропозиції щодо розвитку та побудови нових транзитних маршрутів територією України. Тому вважаю, що держава повинна вивчати і повинна боротись за такі напрямки, як боролась у свій час за реверс.
Також потрібно пам’ятати, що більше десяти років росіяни блокують взаємовідносини України з країнами Середньоазіатського регіону в частині транзиту природного газу через нашу ГТС для споживачів Європи, а також імпорту блакитного палива з цих країн для вітчизняних потреб.
– Якщо ми поговоримо про сценарій, що зберігається все так, як є, чи потребує система глобальної модернізації та реконструкції?
– Більшість наших труб експлуатуються 50 років. Аби розуміти, як довго ними можна користуватись, повинна бути постійна діагностика їх технічного стану. Для цього у нас на підприємстві функціонує філія Техдіагаз. Окрім цього, ми проводимо закупівлю, через систему публічних тендерних торгів, послуг на внутрішньотрубну діагностику, яка дає змогу здійснити точне оцінювання стану труби. Друге – ізоляція захищає трубу і дає їй можливість довготривало експлуатуватись. За рахунок діагностики ми повинні визначати потенційно небезпечні ділянки. Станом на сьогодні ми вважаємо, що труба робоча і має декілька десятків років твердого запасу експлуатації. Протягом двох наступних років ми повиннi замінити сiм небезпечних ділянок за рахунок коштiв ЄБРР і ЄIБ.
Що стосується наших газоперекачувальних агрегатів, то вже сплановано роботу з їх модернізації на наступні 3-4 роки. За рахунок реалізації такої програми ми очікуємо закрити всі проблемні питання.
Враховуючи значний профіцит потужностей газотранспортної системи України, 30% газокомпресорних станції простоюють у режимі очікування, очевидно, що незадіяні виробничі активи мають бути виведені з експлуатації.
Ми вже підійшли до того, аби затвердити заходи на Кабміні, і сказати на весь світ, що потужності 275 млрд куб. м входу на Україну не потрібні. Тому що це зайвi затрати на утримання персоналу, компресорних станцій, агрегатів і всього решту. На 10 наступних років ми можемо відмовитись вiд експлуатацiї приблизно 400 км газопроводів.
На сьогодні ми маємо чітку стратегію дій на найближчі 10 років, згідно з якою найближчим часом ми будемо приступати до оптимізації ГТС, щоб вона була готова до викликів, про які ми з вами говорили: нульовий варіант, 30 та 70 млрд куб. м в рік транзитної роботи через територію України.
– А як ви можете оцінити спекуляції на тему стану української ГТС? Кажуть, що зношена, стара, іржава, але ви сказали, що ще може довго експлуатуватися.
– По сутi, російська труба і українська – це одна газотранспортна система, оскільки була збудована за радянських часів для виконання однієї задачі – експорту природного газу для потреб європейських споживачів. Але наші кліматичні умови набагато кращі, ніж у росіян. Тим паче ми докладаємо максимум зусиль для підтримки нашої ГТС в належному стані, тому я вважаю, що українська труба у кращому стані. Icнує чітка статистика пошкоджень і аварій на газопроводах Російської Федерації і України, повірте, в Україні вони на порядок менші. Тому дискредитація з боку росіян є просто смішною. Я не бачу якихось загроз для існування ГТС України за винятком викликів які мали місце за останні 2,5 роки. Вони не прораховані в жодних підручниках, в жодних інститутах і в жодних проектах. Мова йде про війну на сході.
Нагадаю, що минулого року в результаті обстрілу була надзвичайна ситуація з пошкодження газопроводу у бік Маріуполя. Достроково, у надскладних умовах, за 2,5 доби нам вдалося відновити газопостачання. Цього року ми мали такий же випадок по Ужгородському напрямку в гірській місцевості. Мороз і пікові навантаження. Труба дійсно вже не є нова, хоча і нова деколи не витримує навантажень. Ще був випадок по Львівтрансгазу у бік Польщі. Буквально за декілька годин ми вирівняли режими. Наша система побудована таким чином, що ми маємо настільки розгалужену мережу газопроводів, що за допомогою аналітичної роботи диспетчерів та інженерів нам вдається оптимізувати потоки, вирівняти тиски і забезпечувати безаварійну подачу в Європу, що і робимо вже останніх півстоліття.
– А чи потрібен Україні міжнародний консорціум з управління українською ГТС, куди б увійшла велика західна компанія? Якщо ні ‒ то чому?
– Логіка для України в консорціумі дуже проста – країна повинна мати партнерів, які гарантовано забезпечать завантаження ГТС. Все решту ми можемо зробити самі – і обслуговувати, і експлуатувати, і модернізувати. Основне завдання: зберегти завантаження ГТС, можливо збільшити, добитись нових потоків, нових коридорів – це було б найголовнішим викликом.